Остеопороз

Остеопороз. Клініка. Лікування. Профілактика.

Лікар-ревматолог КНП СОР Сумської обласної клінічної лікарні Логоша Надія Іванівна

Остеопороз (ОП) — системне захворювання скелета, якому притаманне зниження кісткової маси та порушення мікроархітектоніки кісткової тканини, що призводить до зростання ламкості кісток та ризику переломів.

Епідеміологія. Розвиток генералізованого ОП зазвичай починається на 6-му десятилітті життя. Так, ОП кісток хребта та стегна визначається у 30—40% жінок у віці старше 50 років.

Класифікація. Розрізняють первинний та вторинний ОП, генералізований та регіональний (локалізований).

Патогенез ОП має генетичну основу та пов’язаний з порушенням синтезу медіаторів процесів ремоделювання кісткової тканини — горщуюнів (статевих, паратгормону), вітаміну D3, лептину, прозапальних цитокінів, ростових факторів і т.ін. Цитокіновий дисбаланс у разі ОП характеризується гіперсинтезом ІЛ-1,ІЛ-6, TNF-a, а також PgE2, гранулоцито-макрофагального колонієстимулювального фактору. Цитокінзалежну кісткову резорбцію регулює система RANKL, RANK., OPG. Так, RANKL індукує диференціювання остеокластів у. присутності макрофагального колонієстимулювального фактору. За участю RANK (сигнальний рецептор RANKL) відбувається RANKL-залежна активація остеокластів. OPG (хибний рецептор RANKL) гальмує осте-окластогенез через конкурентне гальмування зв’язування RANKL з RANK. Продукцію RANKL ra OPG регулює значна кількість факторів росту, цитокінів, пептидів та гормонів.

Ризик-фактори ОП:

  1. Генетичні та конституціональні: належність до європеоїдної чи монголоїдної раси, родинна агрегація, астенічна конституція, довга шийка стегна, похилий вік, маса тіла до 56 кг, низька кісткова маса. Крім того, поліморфізм гена рецептора D (ВВ-генотип), гена ІЛ-6, гена рецептора естрогенів та гена колагена-1-альфа.
  2. Гормональні: жіноча стать, рання менопауза, пізні менархе, аменорея, безплідність.
  3. Стиль життя та особливості харчування:       паління тютюну, зловживання алкоголем та/чи кофеїном, низька чи надмірна фізична активність, недостатнє вживання кальцію та вітаміну D, непереносність молочних продуктів, тривала іммобілізація, тривале парентеральне харчування, надмірне вживання м’яса та напоїв із підвищеним вмістом фосфатів.
  4. Супутні захворювання: ендокринні, ревматичні, гематологічні та пухлинні захворювання. Також — гемохроматоз, саркоїдоз, амілоїдоз, синдром Марфана, синдром Елерса-Данлоса, синдром мальабсорбції, хронічні захворювання печінки, хронічна обструктивна хвороба легень, хронічні неврологічні захворювання, хронічна СН або ХНН, стан після трансплантації органів, прихований недосконалий остеогенез, хвороба Гоше, хвороба Паркінсона, перенесені ГПМК тощо.
  5.  Лікарські засоби або хірургічні втручання: оваріектомія; ГК, гормони щитоподібної залози, прямі та непрямі антикоагулянти (високі дози гепарину), агоністи та антагоністи гонадотропіну, протисудомні засоби (фенітоїн), препарати літію, антибіотики — похідні тетрацикліну, діуретики (фуросемід), препарати фенотіазину, метотрексат, антациди, -що містять алюміній та фосфати, гастректомія.

Клінічна картина. Основною ознакою генералізованого ОП є розвиток переломів після мінімальної травматизації. Клінічні прояви залежать від локалізації переломів, що можуть відбутися в будь-якому відділі скелета. Типовими є такі форми остеопоротичних переломів: 1) компресійні переломи хребта (частіше в нижньогрудному чи верхньо-поперековому); 2) переломи дистального відділу променевої кістки; 3) переломи проксимального відділу шийки стегнової кістки.

Компресійні переломи хребта часто розвиваються поступово, у 60% випадків є асимптомними. Вираженість компресії хребців не корелює з вираженістю больового синдрому, але нерідко переломи хребта можуть зумовити появу гострого больового синдрому — зазвичай після незначного фізичного навантаження (кашель, чхання, нахили, повороти). Такий біль супроводжується м’язовим спазмом, посилюється під час рухів, може іррадіювати до живота, рідше — до нижніх кінцівок. Інтенсивність його зменшується за 1-1,5 міс, у подальшому біль завжди стає хронічним. Посилення болю нерідко зумовлюють повторні переломи, при цьому також зменшується ріст пацієнтів (на 1 см із кожним новим переломом) та прогресує дорсальний кіфоз — “удовиний горб”. Переломи дистального відділу променевої кістки та шийки стегна зазвичай виникають після падіння на руку чи на бік. Переломи ребер майже завжди спостерігаються при ГК- індукованому, зрідка — при інших формах ОП.

Діагностика. Клініко-анамнестичні дані важливі для припущення ОП та вчасної його інструментальної діагностики.

Інструментальна діагностика ОП.

  1. стандартна рентгенографія таза та кульшових суглобів, кистей та черепа.
  2. рентгенологічне дослідження хребта
  3. вимірювання МЩК. Найбільш часто застосовуються: 1 – біоенергетична рентгенівська абсорбціометрія (DXA); 2 – кількісна КТ (QCT); 3 – моно-фотонна абсорбціометрія (SPA) 4 – моноенергетична рентгенівська абсорбціометрія (SXA).
  4. ультрасонографія (п’ятка, надколінок, велика гомілкова кістка та фаланги пальців рук)
  5. денситометрія

Лабораторна діагностика ОП біохімічні маркери кісткового метаболізму (лужна- фосфатаза, остеокальцин, гідроксипролін, піридинолін і деоксипіридинолін)

Лікування хворих спрямовано на зниження ризику остеопоротичних переломів. Найбільше значення мають 5 груп антиостеопоретичних засобів:

1) бісфосфонати;

2) кальцитонін лосося;

3) комбінація кальцію з вітаміном D;

4) гормональна замісна терапія;

5) активні метаболіти вітаміну D.

Профілактика: З метою профілактики розвитку остеопорозу, важливо докласти зусилля, щоб сформувати високий «пік» щільності кістки. Цього можна домогтися за рахунок харчування продуктами з підвищеним вмістом кальцію. Добове споживання кальцію складає, в середньому, 1200 мг на добу. Крім солей кальцію, регулярні фізичні вправи сприяють збільшенню «піка» кісткової маси. Частіше бувати на сонці. В дорослому періоді наявність регулярного менструального циклу в жінок, застосування контрацептивних засобів, зокрема – гормональних контрацептивів, сприяють зберіганню кісткової маси. Крім естрогенів і препаратів кальцію застосовуються препарати для припинення втрати кісткової маси, збільшення її, зменшення болю в хребті та периферичних кістках, ліки для відновлення психоемоційного стану. Більшість наявних засобів для профілактики остеопорозу являють собою або препарати кальцію, або комбіновані форми кальцію з вітаміном D3.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *