Сьогодні Україна вшановує пам’ять мільйонів жертв Голодоморів — геноциду, який не був випадковістю чи трагедією стихії. Це був цілеспрямований злочин, організований державою, що протягом століть намагалася підкорити та знищити українську націю.
Імперія, що змінювала прапори, але не суть
Російська імперія — царська, радянська чи теперішня федеративна — завжди переслідувала одну й ту ж мету:
ліквідацію української ідентичності, мови, волі та державності.
Голод 1921–1923 років, Голодомор 1932–1933 років, масові голодні роки 1946–1947 — це різні епізоди однієї й тієї ж імперської політики.
Тієї самої політики, втілювачем якої спочатку був російський царизм, потім комуністичний тоталітаризм, а сьогодні — Російська Федерація, яка продовжує колоніальні практики відкритою війною проти України.
Чому ми згадуємо це саме зараз?
Тому що сьогодні Росія робить те саме, але іншими засобами:
- тоді відбирали хліб — сьогодні бʼють по елеваторах та зерносховищах;
- тоді нищили українську інтелігенцію — сьогодні катують і вивозять активістів, педагогів, місцевих лідерів;
- тоді намагалися зламати український спротив голодом — сьогодні намагаються зламати його ракетами та терором.
Історія чітко показує: проблема не в епохах і не в режимах. Проблема — у самій російській імперській природі, яка незмінна вже століттями.
Пам’ять — це зброя, яка не дозволяє повторити злочин
Ми згадуємо не лише мільйони загиблих, а й те, чому вони загинули.
Це пам’ять про спротив, про гідність, про силу українського народу, якого не змогли знищити за жодного режиму.
І сьогодні ця пам’ять застерігає нас, що свобода ніколи не була гарантованою — її треба боронити.
КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» вшановує пам’ять жертв Голодоморів.