10 липня Україна вшановує пам’ять медичних працівників, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Цей день покликаний не лише нагадати про втрати, а й осмислити, наскільки глибокою є ціна людського життя, збереженого завдяки їхній мужності, відданості й професіоналізму.
З перших днів повномасштабного вторгнення медики стали невидимим фронтом опору. Вони рятували життя під обстрілами, працювали в тимчасових пунктах медичної допомоги, надавали першу допомогу в підвалах, під кулями, в окупації. Їхній фронт — це операційна, госпіталь, карета «швидкої», польовий медпункт, а подекуди й просто дорога, де лунали вибухи.
Це була — і досі залишається — боротьба за кожного.
За офіційними даними, понад 510 медичних працівників загинули, рятуючи інших. Вони були лікарями, медсестрами, санітарами, водіями, адміністраторами — і всі до одного залишилися вірними своїй професії до останнього.
Сьогодні ініціатива «Посвіт Пам’яті», започаткована Поважною радою Ордену Святого Пантелеймона, об’єднує всю країну в жалобі та вдячності. В медичних закладах проводяться хвилини мовчання, встановлюються меморіальні таблички, створюються портали пам’яті, записуються історії — аби кожне ім’я не загубилося в історії.
Війна не оминула й нашу лікарню. Серед тих, хто став на захист життя, був і наш колега — Михайло Сергійович Корольов, лікар-стоматолог-хірург, який змінив білий халат на військову форму. Як бойовий медик, він надавав допомогу пораненим у найскладніших умовах, залишаючись вірним своїй професії навіть у часи, коли життя втрачалося щохвилини.
Його відданість, мужність і жертовність назавжди залишаться в нашій пам’яті.
Сумщина — прикордонний регіон, який постійно зазнає ворожих атак. Медики тут працюють не просто в умовах тривог і вибухів — вони щоденно реагують на виклики війни, рятуючи постраждалих від обстрілів, допомагаючи пораненим, підтримуючи цивільне населення в надзвичайно складних обставинах.
10 липня — це день мовчазної вдячності. День, коли ми не просто згадуємо загиблих, а усвідомлюємо цінність тих, хто лишається поруч.
Це день, коли пам’ять стає дією.
Це день, коли ми знову даємо собі слово:
працювати, рятувати, пам’ятати.